<< Главная страница

ЗА ЛIТОПИСОМ САМОВИДЦЯ



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чує пiд серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо зорiє на пустку усмерть сполотнiле божа. Стенаються в герцi скаженi сини Украïни, той з ордами ходить, а той накликає Москву. Заллялися кров'ю всi очi пророчi. З руïни вже мати не встане — розкинула руки в рову. Найшли, налетiли, зом'яли, спалили, побрали з собою весь тонкоголосий ясир. Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас i лях-бусурмен-бузувiр. I Тясмину тiсно од трупу козацького й кровi, i Буг почорнiлий загачено тiлом людським, бодай ви пропали, синочки, були б ви здоровi, у пеклi запеклiм, у райському раï страшнiм. Паси з вас нарiжуть, натягнуть на гузна вам палi i кровi наточать — упийтесь кривавим вином. А де ж Украïна? Все далi, все далi, все далi. Наш дуб предковiчний убрався сухим порохном. Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чує пiд серцем метал. Курiє руïна, кривавим збiгає потоком, а сонце татарське стожальне разить наповал.
ЗА ЛIТОПИСОМ САМОВИДЦЯ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация