<< Главная страница

СТО РОКIВ ЯК СКОНАЛА СIЧ



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Сто рокiв як сконала Сiч. Сибiр. I соловецькi келiï. I глупа облягає нiч пекельний край i крик пекельний. Сто рокiв мучених надiй, i сподiвань, i вiр, i кровi синiв, що за любов таврованi, сто серць, як сто палахкотiнь. Та виростають з личакiв, iз шаровар, з курноï хати раби зростають до синiв своєï Украïни-матерi. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована вiками, i не скарать тебе душителям сибiрами i соловками. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута i непокiрна, ти випросталася для волi, ти гнiвом виросла. Тепер не матимеш од нього спокою, йому ж рости i рости, допоки не упадуть тюремнi дверi. I радiсним буремним громом спадають з неба блискавицi, Тарасовi провiснi птицi — слова шугають над Днiпром. VI.1963
СТО РОКIВ ЯК СКОНАЛА СIЧ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация