ОСТАННIЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1964р.

Оригинал Прозаïки, поети, патрiоти! Давно опазурились солов'ï, одзьобились на нашiй Украïнi. А як не чути ïх? Немає сил. Столичний гамiр заважкий менi. I хочу вже на затишок, i, може, на спокiй хочеться на придеснянський, i хочеться на мiй селянський край. Пустiть мене до себе. Поможiть менi востаннє розтроюдить рану, побачити Днiпро, води востаннє у пригiрш, iз криницi зачерпнуть. Нехай грызуть днiпровi гострi кручi моє зболiле серце. Хай гудуть чернiгiвськi просмоленi лiси. Пустiть мене в просмолене дитинство. Бо кожну нiч порипують бори, i ладаном менi живиця пахне, i дерева, як тiнi предковiчнi, мене до себе кличуть i зовуть. Пустiть мене у молодiсть мою. Пустiть поглянути. Пустiть хоч краєм, хоч крихiткою ока ухопить прогiрклу землю. Звiхолили сни мiй день, i нiч мою, й життя прожите. Пустiть мене до мене. Поможiть ввiбрать в голоднi очi край полинний i заховать на смерть. Пустiть мене — прозаïки, поети, патрiоти. VI.
ОСТАННIЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА