<< Главная страница

НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМIШКИ IВАНА



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Не можу я без посмiшки Iвана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночi, коли Киïв спить, а друга десь оббрiхують старанно, склепить очей не можу нi на мить, вiн як зоря промiниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Нi словом не озветься. Анi пари iз уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобi три царiє со дари скапарене озлоблення своє. Iваночку! Ти чуєш, доброокий? ïй-бо, не знаю, що я зле зробив. Чого ж бо й досi твiй порiг високий анi вiдчув, анi переступив. Прости менi недiльний мiй Хрещатик, що, сiвши сидьма, цi котли топлю в оглухлiй кочегарцi. Що терплю, коли вже нi терпiти, нi мовчати не можу, що, читаючи, люблю твоïх Орхана, Незвала i Данте, в дев'яте коло прагнучи стремлю. Моє ж досьє, велике, як майбутнє, напевне, пропустив котрийсь iз трутнiв. Iз тих, що бiлий свiт менi окрали, окравши край, окрали спокiй мiй, лишивши гнiв ропавий i кривавий i право — надриватися в ярмi. Сидять по шпарах всi мужi хоробрi, всi правдолюби, чорт би вас побрав! Чи людська добрiсть — тiльки доти добрiсть, поки без сил, без мужностi, без прав запомогти, зарадити, вступитись, стражденного в нещастi прихистить i зважитись боротися, щоб жити, i зважитись померти, аби жить?.. 5-6.12.1965
НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМIШКИ IВАНА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация