<< Главная страница

МенI зоря сIяла нинI вранцI



Категории Василь Стус ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Менi зоря сiяла нинi вранцi, устромлена в вiкно. I благодать — така ясна лягла менi на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тiльки скалок болю, що вiчнiстю протятий, мов огнем. Ота зоря — вiстунка твого шляху, хреста i долi — нiби вiчна мати, вивищена до неба (вiд землi на вiдстань справедливостi) прощає тобi хвилину розпачу, дає наснагу вiри, що далекий всесвiт почув твiй тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням спiвчуття та iскрою високоï незгоди: бо жити — то не є долання меж, а навикання i самособою — наповнення. Лиш мати — вмiє жити, аби свiтитися, немов зоря.
МенI зоря сIяла нинI вранцI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация